"Оборонці Гуляйпільського краю" Іван Кушніренко
Історія кожного народу — це насамперед історія його Героїв. Україна, яка століттями бореться за свою незалежність, виховала багато відважних воїнів, готових захищати свою землю. І сьогодні, під час російсько-української війни, коли ворог безжально забирає життя мирних українців, знищує наші міста, селища і села та намагається зламати дух народу, наші захисники відважно боронять кожен шматок рідної землі. На жаль, є й ті воїни, які вже ніколи не повернуться додому, залишившись навіки на полі бою. Тому важливо не просто знати та пам’ятати, а й робити усе можливе задля збереження історій тих, хто продовжує тримати бій за нашу вільну та незалежну країну, тих, хто віддав життя, захищаючи мільйони українців та всієї України.
Сьогодні їх історії заслуговують бути на сторінках книг. Одну із таких книг написав видатний письменник Іван Кушніренко з Гуляйполя, міста, відомого своїм бунтівним духом ще з часів Нестора Махна. Він зібрав історії українських захисників, створив і видав книгу про наших незламних воїнів, які щодня борються за незалежність України. Його праця «Оборонці Гуляйпільського краю» — це історії тих, чиї подвиги будуть знати не лише сучасники, а й майбутні покоління.
Сьогодні пропонуємо вам прочитати уривок з книги Івана Кушніренка «Оборонці Гуляйпільського краю» про історії Героїв Максима Шумака, Вадима Забави і Віктора Деркача, які віддали життя у бою за незалежну та вільну Україну.
МАКСИМ ШУМАК
Народився Максим Васильович Шумак 1991 року в селі Полтавці (колишній Гуляйпільський район). Закінчивши 9 класів, з родиною переїхав до міста Токмака, де його батьки мешкали раніше. Закінчив Токмацьку ЗОШ. Від 2007 року почав працювати з батьком на будівництві, щоб допомагати своїй великій родині (ріс у багатодітній сім'ї). У нечасті моменти відпочинку полюбляв грати в більярд. Мріяв стати на ноги та закласти власне господарство з вирощування свиней та бичків.
7 липня 2015 року мобілізований; солдат 53-ї окремої механізованої бригади, кулеметник. Брав участь у боях на сході України. Перше поранення дістав під Майорським, лікувався у шпиталі Краматорська. Побував удома у відпустці у зв'язку з пораненням. В кінці липня 2016-го повернувся до частини.
12 серпня 2016 року близько 23:40 російські терористи почали артилерійсько-мінометний обстріл позицій ЗСУ в Майорську під Горлівкою; Максим зазнав важкого поранення у груди, його доставили до лікарні Бахмута.
Помер від поранень о 3-й ранку 13 серпня в лікарні.17 серпня 2016-го року похований у місті Токмаку. Без Максима лишились батьки, два брати та чотири сестри.
Указом Президента України № 476/2016 від 27 жовтня 2016 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). та орденом «За заслуги перед Запорізьким краєм» ІІІ ступеня, посмертно (розпорядження голови Запорізької обласної ради від 16.08.2017 № 269-н).
ВАДИМ ЗАБАВА
Вночі 3 березня 2019 року наш земляк, житель Гуляйполя Вадим Забава загинув у зоні проведення операції Об’єднаних сил. Він служив в окремій десантно-штурмовій бригаді, мав звання старшого сержанта, був командиром артилерійського розрахунку. Виконував завдання за призначенням.
Командування Десантно-штурмових військ ЗС України та військової частини зазначило: «Ми втратили людину, яка боролась за Україну, була патріотом своєї Батьківщини, справжнім воїном. Світла пам’ять про справжнього Героя-Захисника назавжди залишиться в наших серцях».
У героя залишились дружина та двоє дітей. Володимир Болєстєв, журналіст видання «Районка», згадує, що Вадим Забава вже четвертий рік на війні, мав кульове поранення. І, маючи в нозі осколок міни, після лікування, знову пішов на фронт. Син Вадима також десантник і також на війні. Ми сумуємо разом з рідними і близькими Вадима Забави. Герої не вмирають!
ВІКТОР ДЕРКАЧ
25 лютого 2022 року при виконанні бойового завдання під Чернігівом було вбито нашого односільчанина Деркача Віктора Сергійовича. Віктору 24 роки. Він був цілеспрямованою, порядною, відповідальною людиною, надійним другом, взірцем для молоді. З 18 років Віктор мріяв захищати Україну і попри всі труднощі, став військовослужбовцем. Майже 5 років він стояв на захисті нашої держави.
«Ми всі сумуємо з приводу загибелі нашого земляка і висловлюємо щирі співчуття його батькам Сергію та Олені Деркачам. Бабусі Лідії та усім рідним».- Ірина Денисенко, Темирівський старостинський округ.
Ми будемо продовжувати публікувати історії наших воїнів із книги Івана Кушніренка «Оборонці Гуляйпільського краю», тому слідкуйте за оновленнями нашого телеграм-каналу.
Автор надав згоду на публікацію
