Сьогодні минає чотири роки, як наша рідна Комиш-Зорянська громада живе в окупації.
4 роки в окупації…
Сьогодні минає чотири роки, як наша рідна Комиш-Зорянська громада живе в окупації.
Чотири роки без дому.
Чотири роки без обіймів рідних...
Чотири роки з надією, яка болить…
Ми розкидані по різних містах, країнах, але серцем — там.
Там, де наші будинки, вулиці, школи, садочки.. Там, де шумлять дерева. Там, де залишилась частинка кожного з нас.
🙏 Дякуємо тим, хто чекає повернення України.
Хто прокидається і засинає з молитвою за нашу землю.
Хто попри страх і втому зберігає українське слово, український прапор у серці.
Хто працює — щоб тримати родину.
Хто волонтерить — щоб підтримати інших.
Хто вірить — навіть тоді, коли дуже важко.
Ви — світло у темряві.
Ви — доказ, що нас не зламати.
🇺🇦 Низький уклін нашим Захисникам і Захисницям.
Кожен ваш день — це чиєсь врятоване життя.
Кожен ваш крок — це наближення до повернення.
Ми живемо, бо ви стоїте.
Ми мріємо, бо ви боретеся.
Комиш-Зорянська громада — це не лише територія.
Це біль і любов.
Це пам’ять і надія.
Це люди, які чекають додому.
Ми обов’язково повернемося.
Обов’язково обіймемо нашу землю.
І скажемо: ми вистояли.
ПЕРЕМОГЛИ!!!! 💙💛
