Минає 2 роки з дня загибелі Героя...
Сьогодні минає два роки з дня загибелі нашого захисника- Ковалевського Дмитра Олеговича.
Ковалевський Дмитро народився 15 серпня 2000 року в місті Запоріжжі. Згодом його сім’я переїхала до села Благовіщенка Куйбишевського району Запорізької області.
У цій місцевості Дмитро відвідував дитячий садок, а згодом Благовіщенську загальноосвітну школу. З дитинства був веселим, позитивним, дружелюбним. Протягом життя був «душею компанії», любив сміятися і вмів розвеселити навіть незнайомих людей.
З восьми років захоплювався спортом, займався дзюдо, брав участь у змаганнях і здобув спортивний розряд кандидат у майстри спорту.
Після школи вступив до БДПУ на денну форму навчання на факультет фізичної культури, спорту та здоров’я людини. Згодом перевівся на дистанційну форму навчання та влаштувався працювати на залізницю.
Після закінчення університету хлопець вирішив поїхати за кордон, до Польщі.
24 лютого 2022 року почалося повномасштабне вторгнення. Наступного дня тато Дмитра добровільно став на захист рідної Батьківщини. Їхнє село Благовіщенка опинилася під окупацією.
Дізнавшись про це, Дмитро повернувся з Польщі й 10 березня 2022 року добровільно вступив до лав Запорізької територіальної оборони у 115-й окремий батальйон 110-ї окремої бригади територіальної оборони. Більш ніж півтора року захисник мужньо боронив рідну землю та нищив ворога на «нулі».
Пізніше Дмитра перевели до 77-ї окремої аеромобільної бригади ДШВ ЗСУ, де військовий мав звання старшого солдата десантно-штурмових військ. Будучи розвідником-навідником FPV-дронів, штурмовиком, Герой мужньо боровся з ворогом і нищив ворожу техніку. Задля кращої підготовки його разом із бригадою відправили на місяць у Німеччину для проходження відповідних курсів навчання, які повʼязані з опануванням нової військової техніки. Після повернення в Україну вони продовжували військову службу та були направлені на Донецький напрямок, де точилися важкі бої, зокрема біля Бахмута.
Дмитро був сміливий і цілеспрямованим, з дитинства мріяв стати військовим. Він мав старшого брата Владислава, який завжди був для нього прикладом. З дитинства хлопці були дружніми та підтримували один одного. Із початку повномаштабного вторгнення вони стали на захист України та підтримували зв’язок під час служби.
За період військової служби Дмитро отримав 3 сильні контузії. Мужній захисник нікому з рідних про це не розповідав, аби вони не хвилювалися. Йому б ще й жити і жити, будувати плани та реалізовувати свої можливості, але 12 березня 2024 року внаслідок отриманих травм та ускладнень він помер у шпиталі.
Дмитро Ковалевський був відзначений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних сил України – «Золотий хрест» також нагороджений почесною нагородою «За доблесть».
Світла пам'ять Дмитрові. Цей біль втрати невимовний, але його мужність і любов назавжди залишаться з тими, хто його знав. Його життя — це приклад героїзму, що назавжди закарбований у серцях близьких.
Вічна слава та пам'ять Герою, нехай його душа спочиває з миром
