Сьогодні минають роковини загибелі нашого Захисника Сергія Вікторовича Горбатка.
Сергій Вікторович народився 3 серпня 1974 року в селі Андріївка Бердянського району Запорізької області. Зростав у багатодітній родині, мав двох сестер і брата. З раннього дитинства був привчений до праці, відповідальності та взаємопідтримки. Батьки виховували дітей у повазі до старших, любові до рідної землі та щирості у стосунках з людьми.
Сергій був доброю, чуйною та щирою людиною, завжди готовою прийти на допомогу тим, хто її потребував. Життя склалося так, що він був одружений двічі. Від першого шлюбу мав сина Віталія, який передчасно пішов із життя, залишивши трьох дітей. Своїх онуків Сергій щиро любив, опікувався ними та підтримував.
Після другого одруження у 2015 році Сергій разом із родиною переїхав до селища Комиш-Зоря Пологівського району Запорізької області. У другому шлюбі народилася донечка Вероніка, яку він безмежно любив. Вона була його радістю та найбільшим скарбом.
У 2022 році через повномасштабне вторгнення Російської Федерації в Україну та окупацію рідного селища Сергій разом із родиною був змушений евакуюватися до міста Запоріжжя. Там він працевлаштувався до компанії «GFSGROUP», де сумлінно виконував свої професійні обов’язки.
Війна глибоко тривожила Сергія, а злочинні дії країни-агресора викликали в нього обурення та біль за рідну землю. Тож він недовго вагався і добровільно вступив до лав ЗСУ, ставши на захист Батьківщини в артилерійському підрозділі.
Навіть перебуваючи на фронті, Сергій завжди знаходив час зателефонувати рідним, підтримати добрим словом, порадити чи підняти настрій.
У 2023 році його перевели до 36-ї окремої бригади морської піхоти. Він мав військове звання матроса та обіймав посаду номера обслуги гранатометного відділення взводу вогневої підтримки десантно-штурмової роти 1-го батальйону. Разом із побратимами виконував бойові завдання на Запорізькому напрямку, утримував позиції та гідно протистояв ворогу.
Сергій мріяв якнайшвидше звільнити рідну землю від окупантів і повернутися до свого селища, де в окупації залишалася його мати- Любов Миколаївна. Він хотів першим прийти додому, обійняти і побачити їі у мирній Україні. На жаль, мати не дочекалася сина та померла у віці 70 років. Цей біль став ще однією тяжкою втратою в його житті, але Сергій продовжував мужньо виконувати свій обов’язок, залишаючись вірним військовій присязі та пам’яті про найдорожчих людей.
16 червня 2023 року поблизу населеного пункту Левадне Запорізької області внаслідок ворожого обстрілу Сергій Вікторович Горбатко отримав поранення, несумісні з життям, та загинув під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини. До останнього подиху він проявляв мужність, стійкість і відданість своїй справі.
Героя поховали з усіма військовими почестями на військовому кладовищі в селищі Кушугум Запорізького району.
Світла та вічна пам’ять Герою!
