Сьогодні минають роковини загибелі нашого Захисника Яблуновського Олексія Леонідовича
Яблуновський Олексій народився 19.04.1984 року в с.Благовіщенка Пологівського району Запорізької області у родині офіцера, ветерана органів внутрішніх справ, майора міліції Яблуновського Леоніда. Там пройшло все його дитинство.
У його родині було троє братів.Він був тим самим надійним другом, який не підведе, і турботливим старшим братом.
Після школи Олексій пішов навчатися до училища. Він не боявся важкої праці: опанував професію слюсаря та водія трактора. Працював у колгоспі, але життя готувало для нього інший шлях. У 2003 році він одружився на Анжелі, а згодом, у 2004-му, народження донечки Аліни, стали для нього головними подіями.
Заради майбутнього сім’ї вони вирішили переїхати до Маріуполя.
Олексій був турботливим батьком: він вкладав усю свою душу у виховання доньки Аліни, оточуючи її безмежним теплом і турботою. Для неї він був цілим світом. І для своєї мами він завжди залишався турботливим сином.
Проте повномасштабне вторгнення зруйнувало мирні плани. Маріуполь, який вони так любили, став пасткою. Олексій, як справжній чоловік, насамперед думав про безпеку своїх дівчат. Йому вдалося вивезти дружину та доньку до рідної Благовіщенки, сподіваючись, що там буде спокійніше. Але війна наздогнала їх і там — село опинилося в тимчасовій окупації. Надивившись на жахіття, що принесли загарбники, родина зрозуміла: залишатися не можна. 24 серпня 2022 року, родина виїхали до м Запоріжжя.
Попри все пережите, Олексій не міг залишатися в тилу, коли країна була у вогні. Олексій добровільно став на захист держави, приєднавшись до лав 54-ї окремої механізованої бригади (в/ч А0693). Як солдат, він виконував складні завдання на найгарячіших ділянках фронту в Луганській області. 01 червня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу селища Білогорівка Луганської області зв’язок з Олексієм обірвався, назавжди розділилося життя родини на «до» та «після».
На позиціях під Білогорівкою група бійців опинилася під мінометним обстрілом. Олексій із побратимами встигли забігти до бліндажа, проте саме туди поцілив ворожий снаряд. Хлопці, які змогли живими вийти з позицій, підтвердили найгірше: через пряме влучання в бліндаж врятуватися нікому не вдалося.
Через те, що ці землі зараз тимчасово окуповані, Олексія так і не змогли повернути додому. Не було прощання, не було результатів ДНК — лише невідомість і нескінченне очікування. У 2025 році суд офіційно визнав його загиблим, підтвердивши те, у що серцю так важко повірити.
Вічна памʼять Герою!
