Сьогодні минають роковини загибелі нашого захисника ВОЛКОВА ВЛАДИСЛАВА ОЛЕКСАНДРОВИЧА
Владислав Олександрович Волков народився 19 квітня 1995 року в селі Благовіщенка Пологівського району Запорізької області.
З дитинства Владислав був активним, сміливим і надзвичайно допитливим. Він не знав слова «неможливо» і не боявся труднощів. Якщо на його шляху виникала перешкода, він неодмінно знаходив спосіб її подолати.
Владислав любив музику, особливо український рок, захоплювався фестивалями. Він міг дістатися на них автостопом, жити в наметі, а потім годинами захоплено розповідати про все, що побачив і почув. Із дев’ятого класу грав на гітарі: спочатку навчався самотужки, а згодом — у музичній школі. Мав три акустичні гітари, але найбільше мріяв про електрогітару.
З дитинства Владислав грав у футбол за рідне село Благовіщенка у складі ФК «Дружба». Любив усе нове й незвідане, прагнув пізнавати світ і ніколи не боявся випробувань. Невідоме озеро — він пірнав, високі скелі — підкорював. Саме таким його пам’ятають рідні та друзі — сміливим, рішучим і життєрадісним.
Щоб стати бійцем «Азову», Владислав пройшов складний відбір та виснажливу підготовку. На одному з випробувань, де потрібно було бігти, долати канат і, діставшись вершини, вдарити у щит, він став одним із двох найкращих учасників.
Владислав прослужив у «Азові» два роки, після чого повернувся до цивільного життя. Створив сім’ю, одружився, у нього народилася донька Вероніка. Та з початком повномасштабного вторгнення російських військ, уже в перший день великої війни, Владислав повернувся до лав «Азову».
Він захищав Маріуполь, мужньо тримав оборону на території заводу «Азовсталь». Разом із побратимами був змушений вийти з території заводу та потрапив у російський полон.
29 липня 2022 року Владислав загинув у Донецькій області, у смт Оленівка, перебуваючи в полоні.
За мужність, відвагу та самовідданість, виявлені під час захисту України, Владислав Олександрович Волков був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Владислав мав позивний «Пасха». Військову службу проходив на посаді солдата у батальйоні спеціального призначення «Азов».
Владислав назавжди залишиться в пам’яті рідних, друзів і побратимів сміливим, щирим, життєрадісним і незламним воїном, який віддав своє життя за Україну.
Похований у місті Запоріжжя на Кушугумському кладовищі.
Світла та вічна памʼять Герою.
