Охорона праці у фермерських господарствах
Суб’єктів малого підприємництва визначено Господарським кодексом України,а саме:
- суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб;
- суб’єкти мікропідприємництва — суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб
Більшу частину малих підприємств, які займаються сільськогосподарським виробництвом, складають фермерські господарства.
Аналіз стану виробничого травматизму за 2020 рік показує, що організація виробничих процесів у малих формах господарювання суттєво відрізняється від організації виробництва у великих підприємствах. Це обумовлюється малими площами, що знаходяться в обробітку та малою чисельністю працюючих. Обсяг робіт, що виконуються та сезонний характер спонукають роботодавця до мінімізації витрат на утримання найманих працівників.
Весь цикл технологічних робіт у сільському господарстві — обробіток ґрунту, посів, догляд за посівами, поводження з агрохімікатами та пестицидами, збір врожаю, вантажно-розвантажувальні роботи, заготівля кормів, працівники фермерських господарств виконують з мінімальною кількістю сільськогосподарської техніки та устаткування.
Один працівник суміщає декілька професій та спеціальностей, наприклад: механізатор, слюсар, зварник тощо. Згідно із Законом України «Про охорону праці» навіть за наявності одного найманого працівника фермер несе дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальності.
Фактично голові фермерського господарства створити належну службу охорони праці немає можливості, і необхідно самоорганізовуватись у цьому напрямку, а «універсальний» працівник повинен мати необхідний обсяг знань та навичок не тільки у професійному сенсі, а й уміти оцінювати небезпечні та шкідливі ризики виробничих факторів.
Такий стан речей не звільняє голову фермерського господарства від дотримання вимог конституції України та прийнятих низки нормативних актів, які є основою правової бази охорони праці в аграрному секторі.
Загальні вимоги з охорони праці для всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, базуються на основі Закону України від 14.10.1992 №2694-ХІІ «Про охорону праці» (зі змінами) ,трудового договору, колективного договору, правил трудового розпорядку, нормативно-правових актів з охорони праці, акумульованих у Покажчику нормативно-правових актів з охорони праці, затвердженому наказом Державної служби України з питань праці від 22.04.2021 № 68.
Стосовно організації охорони праці у малих підприємствах, то відповідно до статті 15 Закону України від 14.10.1992 №2694-ХІІ «Про охорону праці» на підприємстві з кількістю працюючих менше 50 осіб, функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку. На підприємстві з кількістю працюючих менше 20 осіб для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають відповідну підготовку.
Керівники малих сільськогосподарських підприємств, у тому числі і голови фермерських господарств зобов’язані створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці, забезпечити функціонування системи управління охороною праці, а саме:
У господарстві повинні бути розроблені:
- посадові інструкції, правила внутрішнього трудового розпорядку;
- комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;
- положення, інструкції та інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці;
- порядок та графік проведення навчань та перевірки знань з охорони праці працівників та спеціалістів з охорони праці (комісія);
- технологічні карти процесів та робіт (вантажно-розвантажувальні роботи, схеми переробки та обробки зерна, виконання польових робіт тощо).
- Залежно від наявної матеріально-технічної бази, керівник повинен отримати в територіальних органах Держпраці дозвільні документи або задекларувати роботи підвищеної небезпеки (роботи, що виконуються на висоті понад 1,3 метра, роботи із збереження та переробки зерна, зварювальні роботи тощо).
Також до основних обов’язків роботодавця належить:
- забезпечення фінансування та організації проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі;
- забезпечення працівників спецодягом, іншими засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами;
- проведення атестації робочих місць;
- забезпечення належного утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом;
Тому, незалежно від обсягу виробництва та кількості працюючих, сам господар в першу чергу повинен усвідомлювати життєво важливу необхідність створення безпечних та здорових умов праці для попередження виробничого травматизму та професійних захворювань в порядку встановленому чинним законодавством.
Консультативну, методичну та інформаційну допомогу від спеціалістів відділення Фонду з питань повідомлення про нещасні випадки, їх розслідування, інших питань охорони праці та соціального захисту застрахованих осіб можна одержати у «Сервісному центрі з надання консультаційних послуг», який постійно функціонує у Більмацькому відділенні Фонду за адресою: вул. Центральна, 56 смт.Більмак, або за телефонами: (06147) 2-23-29, (06147) 2-23-07.
