A A A K K K
для людей із порушенням зору
Комиш-Зорянська селищна територіальна громада
Пологівського району Запорізької області

с Шевченківське

Села Шевченківське, Руденка, Тернове, Труженка

 

      Історія  села Шевченківське починається в далекому 1924 році, коли за пропозицією маріупольського земельного відділу був позначений та затверджений земельний наділ для заснування села. Тут поселилося 42 сім’ї безземельних та малоземельних селян,  жителів села Темрюк,  яким було наділено 580 десятин землі. У 1925–1927 роках поселенці облаштовували свої садиби: будували житло, господарські приміщення.

      На загальних зборах село назвали Шевченківське.

      В 1926 році в селі було організовано «Товариство зі спільної обробки землі».

      В 1929 році біля села Шевченківське відкрили залізничний роз’їзд. Тут була станція, глухий кут, склади (нині роз’їзд № 357 км).

      В 1930 році земля та забудови стали власністю радгоспу «Азов».              В селі Шевченківське було створено четвертий відділок радгоспу  де  працювало 75 робітників.

       У передвоєнні роки господарство активно розвивалося та зміцнювалося. Але війна зруйнувала всі мрії та надії.

      У вересні 1941 року  вся худоба була евакуйована на Північний Кавказ. Евакуацією керував Макарович Григорій Артемович.  В жовтні 1941 року територія села  була окупована  німецькими загарбниками. Визволення села відбулося 14 вересня 1943 року силами 151 та 302  стрілецької дивізії Південного фронту під командуванням генерала Толбухіна.

       Після війни почалася відбудова господарства. Скрута повоєнна, бездоріжжя – все це на своїх плечах винесло старше покоління трудівників радгоспу. 

      У 1952 році територія радгоспу «Азов»  розділено на кілька частин. Було створено новий радгосп «Куйбишевський» до складу якого увійшла територія сіл Шевченківське, Труженка, Тернове, Руденка та села Первомайське. Центр господарства був  у селі Первомайське. Територія нового радгоспу складала більше десяти тисяч гектарів землі. Першим директором радгоспу став Півоваров Афанасій Терентійович.

     В 1960 році центр радгоспу було перенесено до села Шевченківське. Директор Мірошниченко Микола Іванович. Збільшувалися посівні площі,  отримували нові трактори, створено  парк автомашин.  

     На околиці села Шевченківське, неодмінно увагу привертав сад, який розкинувся в обрамленні лісосмуг. І завжди проникаєшся глибокою повагою до людей, які своїми руками посадили та викохали його на радість людям. Цей сад в 1960 році почав садити Лівик Матвій Архипович. 

      Напередодні жовтневих свят 1966 року в селі було відкрито новий  дитячий садок, розрахований на 50 місць. В тому ж році відкрито нову  їдальню, яка обслуговувала не тільки робітників а й учнів місцевої школи.            В 1966 році розпочали будівництво водопровідної мережі, яка обслуговує  населення  і в теперішній час.

      Радгосп "Куйбишевський" був найвідсталіший в області,  доки в 1967 році  директором радгоспу не став Гончаренко Анатолій Іванович.                 За короткий час радгосп перетворився на  зразкове  та високорентабельне господарство. 

      В 1973 році  радгосп «Куйбишевський» було перейменовано на радгосп «Придонецький». За одинадцять років своєї діяльності Гончаренко Анатолій Іванович не тільки вивів у передовики радгосп а й зробив значний внесок  в розвиток села.

      Пристрасний любитель коней та знавець кінного спорту, Анатолій Іванович мріяв розводити цих гарних тварин у місцевому господарстві. Відпочиваючи в санаторії в П’ятигорську, Гончаренко познайомився із Олександром Хубуловим, який на той час працював жокеєм на іподромі та  запросив його в наше село. Хубулов особисто їздив на кінні заводи відбирати коней. На придбання рисаків радгосп вклав кілька десятків тисяч карбованців. На першу виводку коней зійшлося майже все  село. Заняття кінним спортом стало улюбленим захопленням учнів Шевченківської середньої школи. Вони  не раз демонстрували своє вміння  на іподромі. Кожне свято в нашому селі закінчувалося кінно–спортивними змаганнями. Після змагань свою долю задоволення отримувала малеча. Їх катали на поні.

     Не тільки радували результати виробничої діяльності радгоспу, радував і соціальний розвиток села.  Радгосп "Придонецький" перетворюється на велике, багатогалузеве господарство.    

      Радгосп  веде будівництво житла для молодих сімей. В 1974 році розпочалося будівництво нової вулиці, яку згодом назвуть "Молодіжна".        

      Ще кілька років тому про Шевченківський будинок культури ніхто доброго слова не чув, та ось в 1975 році, напередодні Першотравня, в нашому селі урочисто відкрито Палац культури. Директор місцевого господарства, ініціатор цієї задумки, мріяв бачити на сцені не тільки приїжджих артистів, а й місцеві таланти. Керівник не поскупився: будинок звели на радгоспні кошти, витративши пів мільйона карбованців. Різноманітні костюми для самодіяльних артистів замовили в Запоріжжі. Працює хор дорослих, перші кроки робить дитячий художній хор. Розпочалися заняття  в  естрадно - інструментальному ансамблі та  в духовому оркестрі. За свої кошти радгосп  закупив інструменти та утримує баяніста. В Будинку культури проводяться не тільки святкові концерти, а й "вогники" для працівників, де привселюдно вшановують та нагороджують кращих. 

     В 1975 році село Шевченківське стало центром сільської ради, до складу якої увійшли села : Труженка, Тернове, Руденка.

     В 1977-78 роках розпочалися роботи по встановленню атракціону, який було відкрито в травні 1979 року. На атракціоні працювало 6 каруселей, але особливою увагою користувалося "колесо кругового обзору" 24 –х метрової висоти.   

         Жителям села та трудівникам радгоспу поталанило на керівника.  Господарство багатшало, зростали прибутки, краще стали жити люди.  "Придонецький" був недоспіваною піснею Анатолія Івановича Гончаренка, яку на найвищій ноті обірвала смерть.

      В 1979 році директором радгоспу "Придонецький" призначено Стасенка Степана Івановича. У господарство прийшов зрілий керівник. Невдовзі всі зрозуміли, що в стилі Стасенка щасливо поєднується глибоке знання справи з ввічливим, уважним і доброзичливим ставленням до людей – риси, без яких неможливий сучасний керівник. 

І все ж таки у загалом високомеханізованому сучасному господарстві було чимало проблем. Одним із них було бездоріжжя. Твердого покриття не було  не тільки на виробничих ділянках а й на вулицях села. В разі негоди проїхати міг лише трактор. 

      Розпочався новий виток розвитку нашого села та господарства. Зводилися нові корівники, які утворили  молочний комплекс. Основний прибуток радгоспу приносять свині. Завели нову породу, стали використовувати передові технології догляду та відгодівлі. Шляхом із твердим  покриттям зв’язали виробничі приміщення.  Розширили та заасфальтували старий тік. З’яявилося тверде покриття на вулицях. Будується житло, заклали нову вулицю, яку назвуть "Щаслива".

     Шевченківське перетинають дві головні вулиці – Центральна (Леніна) та Шевченка. Саме тут знаходиться Будинок культури, школа, тут звели нове адміністративне приміщення, де розмістилися керівництво радгоспу, сільська рада, поштове відділення, ощадкаса. Приваблива новозбудована радгоспна їдальня. В ній одночасно можуть їсти сто чоловік. Помітно поліпшуються  умови праці та побут трудівників села. 

       Наше село  засноване на місці, де були невеликі озера. Тому село отримало свою другу, неофіційну, назву "Озерці". Згодом землі осушили, перетворивши на поля, але  кожного року, після сніжних зим, вулиці нашого села перетворювалися на бурхливі річки. Було зроблено дренажну систему, яка вирішила проблему підтоплення та дало можливість благоустроїти  центр. Село прикрашається з кожним роком, асфальтуються вулиці, насаджуються декоративні дерева, кущі, квіти.

    Напередодні Першотравня 1986 року в селі відкрили новий магазин, а точніше три магазини під одним дахом.  Значно змінився не тільки центр, а й все село. Побудували нову вулицю – "Сонячну".

    Наші люди вміють не тільки працювати, а й відпочивати. Ще й досі всі пам’ятають "Свято зими" яке  відбулося на початку весни 1987 року.

    Розвиток та благополуччя нашого села напряму пов’язане із розвитком господарства. Радгосп збільшує поголів’я худоби, отримує стабільно високі врожаї, закуповується нова техніка. Згідно з працею й достаток. Збільшується заробітна плата, залишається молодь в селі, створюються нові сім’ї, народжуються діти. Старий дитячий садок вже не  може  розмістити всіх дітей. Тому керівництво радгоспу вирішує побудувати новий  на 140 місць.

    В центрі Шевченківського,  в жовтні 1991 року,  встановлено пам’ятник  Тарасу Григоровичу Шевченку. Це він мріяв про те, щоб села українські були наче писанки. Наше село і справді стало таким.              

      У ті часи сільгосппідприємство стало одним із кращих на Запоріжжі. Стасенко Степан Іванович чимало зробив для зміцнення економіки господарства. Успіхи у виробничій сфері дали можливість прискорити вирішення соціальних проблем сіл. Внесок  Стасенка Степана Івановича було оцінено та відзначено.  7 серпня 1991 року йому присвоєно високе звання Героя Соціалістичної праці, він нагороджений трьома орденами Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора, медалями та іншими нагородами.

       01 вересня 1995 року радгосп «Придонецький» реформовано на КСП «Придонецьке».   25 лютого 2000 року на базі колишнього КСП створено ТОВ «Придонецьке»

   Більше 150 чоловік наших односельців приймали участь у бойових діях Великої Вітчизняної війни, 40 з них  загинуло. Більше 100 чоловік нагороджено бойовими орденами та медалями.   Шанують пам’ять про тих, хто ціною свого життя проклав шлях до сьогодення. Їх імена щороку на День Перемоги згадують на мітингах біля пам’ятника "Загиблим односельцям".

         Достойне минуле шевченківців примножують прийдешні покоління у всіх сферах життєдіяльності села.  На сьогодні в  Шевченківському є 10 вулиць,  проживає 866 чоловік.  Тут знаходиться Шевченківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, Будинок культури,  лікарська амбулаторія, дитячий садок, відділок зв’язку. 

       с.Шевченківське – центр старостинського округу, до якого входять села: Труженка, Тернове, Руденка. На території старостату знаходяться 7 фермерських господарств, 2 приватних сільськогосподарських підприємства, ТОВ "Придонецьке", 80 чоловік обробляють землю одноосібно. Працює  два ФАПи, три магазини. 

 

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь