В другу суботу квітня відбулася презентація нової книги «Війна у кожного своя» відомого гуляйпільського письменника Івана Кушніренка
У невеличкій залі в одній із бібліотек Запоріжжя зібралися небайдужі мешканці Пологівського району та Запоріжжя. Усі вони прийшли на презентацію нової книги «Війна у кожного своя» гуляйпільського письменника Івана Кушніренка.
На початку заходу присутні переглянули відеоматеріал про Гуляйполе у часи до повномасштабного вторгнення російських військ на територію України: концерти, свята, випускний у школах, усміхнені та щасливі люди, що насолоджуються життям у своєму рідному місті. Проте кадри швидко змінюються, на екрані з’являються розбиті будинки, зруйновані вулиці, порожні дитячі майданчики, де наразі не чутно сміху… Незламне місто Гуляйполе, як і інші населені пункти Пологівського району, вже четвертий рік потерпає від постійних російських обстрілів.
Ворог продовжує знищувати наші міста, селища та села: домівки, школи, лікарні, бібліотеки, храми - усе, що ми будували роками з любов’ю та вірою в майбутнє, але слово – не можна вбити чи знищити, воно свідчить, береже правду та несе спогади наступним поколінням. Саме тому Іван Кушніренко пише про війну - щоб зберегти пам’ять та залишити на сторінках історії правду про те, що переживає наш народ зараз.
Шлях письменника розпочався 1 травня 1965 року, коли його вірш «Іду степом» було надруковано в одному із випусків районної газети. А далі були роки наполегливої праці, творчих пошуків і глибоких переживань, що лягали на папір у формі поезії, прози, публіцистики. І от творчий доробок Івана Кушніренка вже поповнися 99-ою книгою, що має назву «Війна у кожного своя».
Це історія про життя мешканців Пологівського району під час широкомасштабної війни, яким довелося виїхати та почати нове життя в евакуації. У цих рядках - розгубленість перших днів, біль прощання, тягар невідомості й сила любові до рідної землі. Це сповідь тих, хто вимушено залишив рідний край, але продовжує працювати, допомагати країні та мріє повернутися додому.
Автор зізнався, що ніколи не планував писати про війну, але агресія російської федерації у лютому 2022 року внесла масштабні корективи не лише у життя письменника, а й у його творчі плани. Коли навколо ворог почав руйнувати населені пункти й долі, саме слово стало для нього способом зберегти правду, виговорити біль і підтримати своїх земляків. Так народилися рядки, сповнені щирих емоцій, живих спостережень і глибокої людяності. Кожна історія в цій книзі - це маленький шматочок великої трагедії, але водночас і доказ того, що український дух є незламним!
На заході виступила голова Запорізької обласної організації Національної спілки письменників України Ольга Стадніченко, яка зазначила про важливість та актуальність фіксування та документації подій, які ми проживаємо зараз, адже в цих історіях - жива пам’ять про боротьбу, втрати й незламність народу, що виборює своє вільне та мирне майбутнє.
На презентації також були присутні герої цього твору, які у своїх виступах подякували письменнику за можливість зберегти їхні особисті історії та передати наступним поколінням. Вони також наголосили на важливості перекладу книги іноземними мовами, аби поширити її у світі та донести правду про жахіття, які чинять російські війська проти українського народу.
Документування людських історій під час війни - надзвичайно важливе, адже саме в особистих свідченнях, емоціях, деталях і спогадах зберігається жива правда про пережите. Це не просто фіксація подій - це збереження голосу народу, який пройшов крізь біль, втрати, боротьбу й надію. Історії, зафіксовані сьогодні, завтра стануть джерелом для науковців, журналістів, письменників і майбутніх поколінь, які вивчатимуть нашу війну не лише за фактами, а й через людську правду.
